Зачекайте ....

Синдром дефіциту уваги та гіперактивності у дітей

24 Травня 2018

#

Синдром дефіциту  уваги та гіперактивності (СДУГ) або Синдром порушення активності та уваги (СПАУ) – від англ. Disturbance of activity and attention або Attention-Deficit/Hyperactivity Disorder (ADHD)  неврологічно-поведінковий синдром порушення розвитку.

Починається в дитячому віці і проявляється проблемами з концентрацією уваги, гіперактивною та імпульсивною поведінкою. Дитина зі СДУГ непосидюча, проявляє постійну надмірну активність, не може всидіти на заняттях в школі чи дитячому садку, не буде робити те, що не цікаво. Перебиває старших, пустує на уроках, займається своїми справами. При цьому адекватно і правильно сприймає навколишнє, чує і розуміє всі вказівки старших, проте не може виконувати їхні інструкції через імпульсивність. Незважаючи на те, що дитина усвідомила завдання, вона не може довести розпочате до кінця, не в змозі планувати і передбачати наслідки своїх вчинків.

Вперше про СДУГ як про окрему проблему розвитку дітей заговорили ще в 1970 рр. З цього приводу досі точаться запеклі дискусії серед лікарів, психологів та батьків. Проте в МКХ-10 СДУГ включено у V главу «Психічні та поведінкові розлади» (F00-F99), до підрозділу «Поведінкові та емоційні розлади, що починаються звичайно в дитячому та підлітковому віці» (F90-F98), безпосередньо до групи «Гіперкінетичні розлади» (F90) під кодом F90.0

Серед причин виникнення СДУГ фігурують генетична схиьність, складний перебіг вагітності і пологів (загроза переривання, передчасні пологи, гіпоксія, пологові травми тощо). Вчені припускають, що головна причина – у дисбалансі хімічних передавачів (нейромедіаторів) в мозку дитини. Саме це зумовлює відсутність контролю над поведінкою дитини.

СДУГ не є результатом неправильного виховання, занедбаності або вседозволеності, це наслідок особливої ​​роботи мозку.

Ознаки синдрому дефіциту уваги та гіперактивності

Діагноз СДУГ поєднує в собі симптоми як дефіциту уваги, так і гіперактивності. У кожному конкретному випадку можуть значно переважати лише одні з них. Є вікові особливості: у дошкільнят частіше спостерігається гіперактивність та імпульсивність, у школярів – дефіцит уваги.  Слід зазначити, що хлопчики страждають цим синдромом в три рази частіше, ніж дівчата.

Перші прояви батьки можуть чітко помітити ще в ранньому віці.

Діти, що схильні до розвитку СДУГ:

  • Рано починають тримати голову, сидіти, повзати, ходити.
  • Мають проблеми із засинанням, сплять менше норми.
  • Якщо стомлюються – не займаються спокійним видом діяльності, не засинають самостійно, а впадають в істерику.
  • Дуже чутливі до гучних звуків, яскравого світла, незнайомих людей, зміни обстановки. Ці фактори викликають у них гучний плач.
  • Викидають іграшки ще до того, як встигли їх розглянути.

Подібні ознаки можуть вказувати на схильність до СДУГ, але вони присутні і у багатьох неспокійних дітей до 3-х років. Тому варто пам’ятати, що гіперактивна поведінка у дитини може бути викликана певною ситуацією (похід у гості, велика компанія дітей на майданчику) і це нормально. Часто симптомами СДУГ вважають звичайну дитячу непосидючість, активність, допитливість, вразливість і протестну поведінку.
СДУГ накладає відбиток і на функціонування організму. Дитина часто має проблеми з травленням. Проноси – результат надмірної стимуляції кишечника вегетативною нервовою системою. Алергічні реакції та шкірні висипання з’являються частіше, ніж у однолітків.

Згідно американської статистичної класифікацієї психічних розладів DSM IV є 9 критеріїв гіперактивності і імпульсивності та 9 критеріїв дефіциту уваги.

Ознаки гіперактивності й імпульсивності:

  • дитина дуже неспокійна, не може всидіти на місці – весь час в русі;
  • в ситуаціях, що вимагають статичного положення, встає, ходить, бігає (в транспорті, в театрі, в школі);
  • хаотична рухова активність: бігає, крутиться, видряпується без певної мети;
  • не може грати в тихі спокійні ігри;
  • постійно знаходиться в русі, ніби заведена;
  • дуже балакуча;
  • швидко відповідає на питання, не дослухавши і не подумавши, спочатку говорить, потім думає;
  • не може дочекатися своєї черги (в грі, на уроці і т.д.);
  • часто заважає іншим, втручається в розмови, ігри.

Ознаки дефіциту уваги:

  • дитина не може довго втримати увагу, помиляється при виконанні завдань;
  • швидко і часто переключається, дуже легко відволікається;
  • не може дотримуватися певних правил, інструкцій;
  • як ніби не чує звернення до неї;
  • важко самоорганізовується (при навчанні, грі);
  • ухиляється від завдань, що вимагають тривалої концентрації;
  • часто втрачають свої речі (одяг, іграшки, шкільне приладдя);
  • дуже легко відволікається на сторонні подразники;
  • забудькувата у побуті.

Якщо батьки помічають хоча б половину з перерахованих вище ознак протягом 6 місяців в більш ніж двох ситуаціях (наприклад, вдома, в школі, на прогулянці), і така поведінка заважає соціальній адаптації дитини, варто звернутися до фахівця.

Додаткові симптоми

  • Труднощі в навчанні при нормальному рівні інтелекту. Дитина може зазнавати труднощів з читанням. При цьому вона не сприймає окремі букви і звуки або повністю не володіє цією навичкою. Нездатність до вивчення арифметики може бути самостійним порушенням або супроводжувати проблеми з читанням і письмом.
  • Порушення в спілкуванні. Дитина із СДУГ може проявляти нав’язливість по відношенню до однолітків і незнайомих дорослих. Може бути занадто емоційною або навіть агресивною, що ускладнює спілкування і встановлення дружніх контактів.
  • Відставання в емоційному розвитку. Дитина поводиться надто вередливо і емоційно, не терпить критики, невдач, поводиться неврівноважено, “по-дитячому”. Встановлено закономірність, що при СДУГ відбувається відставання на 30% в емоційному розвитку. Наприклад, 10-річна дитина поводиться як 7-річна, хоча інтелектуально розвинена не гірше однолітків.
  • Негативна самооцінка. Дитина чує за день величезну кількість зауважень. Якщо при цьому її ще й порівнюють з однолітками, це погіршує ситуацію. Критика і претензії переконують дитину, що вона гірша за інших, погана, дурна, непосидюча. Це робить дитину нещасливою, відстороненою, агресивною, плекає ненависть до оточуючих.
  • Перепади настрою трапляються кожні кілька хвилин. Дитина переходить від сміху до плачу. Запальність особливо характерна дітям із СДУГ. Розсердившись, дитина кидає предмети, може зав’язати бійку або зіпсувати речі кривдника. Зробить це відразу, не обдумуючи і не виношуючи плану помсти.
  • Дитина не відчуває небезпеки. Може робити вчинки, небезпечні для здоров’я і життя: піднятися на висоту, гуляти покинутими будівлями, виходити на тонкий лід, тому що їй захотілося це зробити. Це призводить до високого рівня травм у дітей із СДУГ.

Прояви синдрому дефіциту уваги пов’язані з тим, що нервова система дитини дуже вразлива. Вона не в змозі осилити великий обсяг інформації, що надходить із зовнішнього світу. Зайва активність і брак уваги – спроба захиститися від непосильного навантаження на нервову систему.

Позитивні якості дітей із СДУГ

  • Активні, діяльні;
  • Легко визначають настрій співрозмовника;
  • Готові до самопожертви заради людей, які їм подобаються;
  • Не злопам’ятні, не здатні затамувати образу;
  • Безстрашні, їм не властиві більшість дитячих страхів.

Лікування синдрому дефіциту уваги і гіперактивності

  • Перш за все, стан дитини повинен оцінити фахівець, тобто батьки зобов’язані показати малюка психологу або/і неврологу. Фахівець допоможе правильно проаналізувати розумовий, соціальний, фізичний і емоційний розвиток дитини. Ідеальний варіант, якщо професіонал зможе оцінювати поведінку дитини в домашніх умовах.
  • Другий етап – необхідно зрозуміти, чи підходить традиційне шкільне навантаження цій дитині. В деяких випадках, через гіперактивність дитина або випереджає своїх однолітків, або, навпаки, не встигає за класом. Важливо, щоб і педагоги знали про синдром та розуміли, як себе поводити з такою дитиною. Адже величезна допомога батькам полягає у зворотньому зв’язку – що бачить педагог в дитячому садку і школі, коли дитина знаходиться там. Крім того, такі дітки мають проблеми з навчанням, і коли вони йдуть в школу, батькам дуже важливо шукати педагогів, які вміють працювати з ними. Також важливо завжди чесно говорити педагогам про СДУГ.
  • У деяких складних випадках лікар може призначати медикаментозне лікування. Воно потрібне, якщо дитина дезадаптована, зазнає великих труднощів у навчанні, спілкуванні з однолітками, коли поведінку дитини неможливо контролювати. З медикаментів використовують психостимулятори, антидепресанти. Застосовується також психолого-педагогічна корекція, психотерапія (поведінкова, сімейна, індивідуальна і групова психотерапія для дитини, навчання для батьків).

Рекомендації для батьків

  • Будьте терплячі, зберігайте самоконтроль. Уникайте критики. Особливості в поведінці дитини не її провина і не Ваша. Образи і фізичне насильство неприпустимі.
  • Спілкуйтеся з дитиною експресивно. Прояви емоцій в міміці і голосі допоможуть утримати її увагу.  Важливо дивитися в очі дитині.
  • Використовуйте фізичний контакт. Тримайте за руку, погладжуйте, обіймайте, використовуйте елементи масажу при спілкуванні з дитиною. Це діє заспокійливо і допомагає зосередитися.
  • Забезпечте чіткий контроль виконання завдань. Дитина не володіє достатньою силою волі завершити розпочате, у неї велика спокуса зупинитися на півдорозі. Знання, що дорослий буде контролювати виконання завдання, допоможе довести справу до кінця. Це забезпечить в майбутньому дисципліну і самоконтроль.
  • Ставте перед дитиною посильні завдання. Якщо вона не справляється із завданням, яке Ви поставили, то наступного разу спростіть його. Якщо вчора їй не вистачило терпіння прибрати всі іграшки, то сьогодні попросіть тільки зібрати кубики в коробку.
  • Формулюйте дитині завдання у вигляді коротких інструкцій. За один раз давайте одне завдання: “Почисть зуби”. Коли вона завершить, попросіть вмитися.
  • Робіть перерви в кілька хвилин між кожним видом діяльності. Зібрала іграшки, відпочила 5 хвилин, пішла вмиватися.
  • Не забороняйте дитині проявляти фізичну активність під час занять. Якщо вона махає ногами, крутить в руках різні предмети, тупотить біля столу, це покращує її розумовий процес. Якщо Ви обмежите цю дрібну активність, то мозок дитини загальмується і не зможе сприймати інформацію.
  • Хваліть за кожен успіх. Робіть це наодинці і в колі сім’ї. У дитини занижена самооцінка. Вона часто чує, що погана. Тому похвала –  життєвонеобхідна. Вона стимулює дитину бути дисциплінованою, прикладати ще більше зусиль і наполегливості у виконанні завдань. Добре, якщо похвала буде наочною. Це можуть бути фішки, жетони, наклейки, картки, які дитина зможе перерахувати наприкінці дня. Час від часу змінюйте “нагороди”. Позбавлення нагороди – ефективний спосіб покарання. Воно повинно слідувати відразу за провиною.
  • Будьте послідовні у своїх вимогах. Якщо не можна довго дивитися телевізор, то не робіть виключення, коли у Вас гості або Ви втомилися.
  • Попереджайте дитину, що буде далі. Їй важко перервати діяльність, яка цікава. Тому за 5-10 хвилин до завершення гри попередьте, що скоро вона закінчить грати і буде збирати іграшки.
  • Привчайте планувати. Разом складайте список справ, які необхідно виконати сьогодні, а потім викреслюйте зроблене.
  • Складіть розпорядок дня і дотримуйтеся його. Він навчить дитину планувати, розподіляти свій час і передбачати, що буде найближчим часом. Це розвиває роботу лобових часток і створює відчуття безпеки.
  • Заохочуйте дитину займатися спортом. Особливо корисними будуть східні єдиноборства, плавання, легка атлетика, велоспорт. Вони направлять активність дитини в правильне русло. Командні види спорту (футбол, волейбол) можуть викликати труднощі.  Травматичні види спорту (дзюдо, бокс) можуть підвищити рівень агресивності.
  • Пробуйте різні види занять. Чим більше Ви запропонуйте дитині, тим вищим є шанс, що вона знайде своє хобі, яке допоможе їй стати більш посидючою і уважною. Це виробить самоповагу і поліпшить відносини з однолітками.
  • Захистіть від тривалого перегляду телевізора і сидіння за комп’ютером. Орієнтовна норма – 10 хвилин на кожен рік життя. Так, 6-річна дитина не повинна дивитися телевізор довше години.
  • Таку дитину потрібно готувати до перебування поза домом. Якщо Ви йдете на день народження або в лікарню до лікаря, то потрібно розповісти, що її чекає.
  • В турботах про дитину батьки часто забувають про себе. Виснажуються, адже це важка робота без вихідних. І часто такі дітки – тільки на мамі, тоді як тато на роботі. Потрібно організуватись так, щоб хоч на півдня приїхала бабуся, няня або людина, яка може допомогти, а батьки могли піти в кіно, кафе, зустрітися з друзями і на щось відволіктися.

Пам’ятайте, якщо Вашій дитині встановили діагноз “Синдром дефіциту уваги і гіперактивності”, це не означає, що вона відстає від однолітків у розвитку. Це особливий стан психіки і поведінки.

Батькам доведеться докласти більше зусиль, проявити чимало терпіння у вихованні, і в більшості випадків після 14 років дитина “переросте” цю проблему.